Учися , дитино , бо вчитися треба!
                                                        Учися , голубко , хай розум не спить,

                                                        Хай серце і воля, і дух росте в силу,

                                                        Для життя, для світла треба ся учить.

 

                                                       Учися , дитино , Бог буде з тобою,

                                                       Пошанують люди , полюбить тя світ.

                                                       Учися , щоб сіяв добро поміж люди,

                                                       Вічно жити будещ , не згине твій слід !

                                                                                      Володимир Масляк 

 

         Історія школи  нероздільно пов’язана з історією села Гранки-Кути, яке виникло на початку ХХ століття  внаслідок об’єднання сіл Гранки ( перша згадка під 1515 роком ) та Кути  ( вперше згадані під 1578 роком) . 

         Щодо назви цих окремих колись сіл ,то існують різні гіпотези , не підтверджені поки що  документами.За однією з них друга частина назви села походить від іменника «кут» , а не  від дієслова «кути»( кувати ), як вважає народна традиція.А перша частина назви  пов’язується з іменником «бранці,військовополонені». Історик-краєзнавець Василь Лаба припускає, що Гранки-Кути колись носили первісну назву «брянске кути»  тобто кути , населені  бранцями, або їм належні.

         Згідно з документами , села Гранки і Кути   перебували у власності шляхтичів Росковських , Берездовецьких , Й.Свірського , а згодом , з середини XVII ст. аж до ХІХ ст. , попали у власність графської родини Жевуських.Про освіту селян в цей час в документах не згадується нічого , оскільки у ХVІІ ст.  Гранки і Кути зазнавали спустошень турецькими та кримськими ордами , зазнавали грабежів королівськими військами.

         У 1820 –х  роках  Гранки і Кути перейшли у власність графа Скарбка.

Документи засвідчують, що  починаючи з 1843 року , прибутки із сіл йшли у фонд Дроговизького закладу, збудованого Скарбком  для утримання , виховання  і навчання дітей- сиріт і жебраків. А своєї школи в селі не було.

         Оскільки Гранки- Кути ніколи не мали власної церкви , то належали до парохії с.Берездівці, де у 1825 році було засновано школу, у якій діти займалися в примішенні парохіяльного будинку , а також у святкові та недільні дні відвідували науку  катехизму. У списку учнів цієї школи були прізвища Балук , Гулей , Зазуля , Корецький , Магерівський , Наконечний , які ще нині побутують у селі  Гранки- Кути , отже , діти із цих родин  відвідували школу  у Берездівцях.

         Документально підтверджено той факт , що парох с. Берездовець о.Іларіон   Тишинський у 1864 році « почав робити заходи» по заснуванню початкових шкіл у селах Гранки та Кути . Скоріше за все ці заходи увінчалися успіхом, і 1864 рік можна вважати роком заснування  школи у Гранках-Кутах.

                                              

         Спочатку школа була однокласною, а згодом , у 1913 році –двокласною з польською мовою викладання, у якій навчалося 109 учнів. Зі слів Анни Гулій , жительки  м. Ходорова , народженої у Гранках – Кутах , приміщення школи було збудоване на  початку ХХ століття  на громадські кошти. Це був великий добротний цегляний будинок , накритий червоною черепицею, у якому було 3 класних кімнати ,учительська , і кімнати , де проживали учителі.У 20-х роках учителями було подружжя поляків  ( на жаль , прізвища не запамяталося ), які працювали в селі досить довго, і на їхнє ж прохання   були переведені до школи у  Біберці, ближче до залізниці, бо вчили « у  вищих школах » у Львові  своїх власних дітей.  « За Польщі добре платили учителям. Могли  собі позволити пристойне життя – не обробляли землі , господарки не тримали , могли вивчити своїх дітей... По справжньому до них можна було звертатися : « Прошу пана учителя» ,– закінчує свою розповідь очевидиця.

         У 1911 році в селі силами 10 селян була заснована читальня. 25 червня 1911 року в хаті Микити Цюри відбулося її відкриття. На церемонію був запрошений  вчитель із  Нових  Стрілищ  Йосип  Вітошинський.

          І хоча польська влада всіляко  гальмувала розвиток культури та освіти  в селі , в початковій сільській школі велося викладання  польською мовою, свідомі селяни боролися проти полонізації. У 1925 році  36 селян подали декларацію представникам влади про введення для дітей у школі  викладання рідною мовою , але декларація була відхилена. Лише восени 1926 року  зуміла відновити роботу сільська читальня. У 1929 році у ній було 95 членів. За рахунок членських внесків ( по 3 золотих в рік )  читальня створила невеличку бібліотеку з 111 книжок та окрему бібліотечку для дітей з 45 книжок. У селі  діяв театральний аматорський гурток у складі 25 чоловік під керівництвом  Г.Колодія. Всі ці заходи на просвітянській ниві сприяли національному вихованню сільських дітей, оскільки польська мова і польських дух залишалися панівними  у школі аж до 1939 року.

         У 1946 році   у Гранках- Кутах була чотирикласна школа. Навчання  велося у 2 корпусах –  у старому , що і зараз знаходиться на території школи ,  та у іншому  , де зараз працює сільський магазин.Директором школи була Валявська Зеновія  Євгенівна ,яка  вчила німецьку мову . На посаді директора пропрацювала довго ,  мала великий  авторитет у жителів села.  Ще і нині у розмові зі старожилами можна  почути добрі слова про  « нашу пані Валявську». Після  виходу на пенсію п. Валявська  виїхала до Ходорова  , але ще дуже часто приїжджала на Гранки.

         У 1952 році  школа отримала статус семирічки , а у 1961  році – восьмирічної школи. У 1955 році  директором було призначено Коваленка   Федора Софроновича , учителя історії , колишнього фронтовика , який був людиною дисциплінованою, чого вимагав і від колективу. У цей час учителями працювали  Яцків Ярослава Василівна , Полянський  Іван Петрович ,Ріжко Василь Іванович , Хворостина Анастасія Яківна, Стегницька Степанія Григорівна. Частина із них були вихідцями із  Східної України  і ,  пропрацювавши деякий час , виїжджали із села , а їм на зміну прийшли місцеві молоді учителі: Сохан Іван Федорович  і Сохан Надія Дмитрівна , Олексин Степанія Григорівна  , Ревер Степанія Макарівна , які оселилися в селі , жили його радощами і печалями , по-справжньому виховували сільських дітей , показували приклад життя сільської інтелігенції.

         У 1961 році було закладено  фундамент нового приміщення школи , яке за проектом  мало бути двоповерховим. У 1962 році будівля здана в  експлуатацію  , і учні  почали навчатися у просторих світлих класах , займатися спортом у новому спортзалі. Директорами в різні роки були : Сидоренко І.П.,Матвіїшин С.М., Новосадський В.А.,  Орач  Д.А., Леськів Б.О., Серба Н.І., Головчак Й.Р.

          У 70-х роках школа була опорною в районі.

         З вересня 2000 року школа стала девятирічною. Сьогодні навчання у Гранки-Кутівській ЗОШ  І-ІІ ступенів  проводиться у двох корпусах –  старому і новому. У школі є бібліотека , спортивний зал, майстерні, функціонує їдальня. 
З 1995 року директором є Герман Ганна Дмитрівна.

Школа у Гранках – Кутах є осередком виховання в молодого покоління любові до України та надання якісних знань учням.


Історія школи не завершується , адже сьогодні завтра вже буде історією